СТ 303 УК РФ.
1. Фальсификация доказательств по гражданскому, административному делу лицом, участвующим в деле, или его представителем, а равно фальсификация доказательств по делу об административном правонарушении участником производства по делу об административном правонарушении или его представителем, а равно фальсификация доказательств должностным лицом, уполномоченным рассматривать дела об административных правонарушениях, либо должностным лицом, уполномоченным составлять протоколы об административных правонарушениях, —
наказывается штрафом в размере от ста тысяч до трехсот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период от одного года до двух лет, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо исправительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до четырех месяцев.
2. Фальсификация доказательств по уголовному делу лицом, производящим дознание, следователем, прокурором или защитником —
наказывается ограничением свободы на срок до трех лет, либо принудительными работами на срок до трех лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет или без такового, либо лишением свободы на срок до пяти лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет.
3. Фальсификация доказательств по уголовному делу о тяжком или об особо тяжком преступлении, а равно фальсификация доказательств, повлекшая тяжкие последствия, —
наказывается лишением свободы на срок до семи лет с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет.
4. Фальсификация результатов оперативно-разыскной деятельности лицом, уполномоченным на проведение оперативно-разыскных мероприятий, в целях уголовного преследования лица, заведомо непричастного к совершению преступления, либо в целях причинения вреда чести, достоинству и деловой репутации —
наказывается штрафом в размере до трехсот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до двенадцати месяцев, либо лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до пяти лет, либо лишением свободы на срок до четырех лет.
Комментарий к Ст. 303 Уголовного кодекса
1. Предметом преступления являются доказательства по гражданскому (ч. 1) или уголовному делу (ч. 2, 3), результаты оперативно-розыскной деятельности (ч. 4). Доказательствам посвящены ст. 71, 73 ГПК РФ, ст. 75, 76 АПК РФ, ст. 74 УПК РФ. К результатам оперативно-розыскной деятельности следует относить надлежащим образом полученные и оформленные результаты оперативно-розыскных мероприятий (опрос, наведение справок, наблюдение, прослушивание телефонных переговоров и пр.), исчерпывающий перечень которых дан в ст. 6 Федерального закона от 12 августа 1995 г. N 144-ФЗ «Об оперативно-розыскной деятельности».
2. Объективная сторона выражается в виде действий по фальсификации, состоящих в подделке, искажении (в том числе путем уничтожения), подмене подлинной информации (ее носителей), предметов, выступающих в качестве доказательств, информацией (ее носителями), предметами ложными, искусственными, полученными из ненадлежащего источника. При этом важно установление именно факта подмены, при котором фальшивые доказательства или результаты оперативно-розыскной деятельности выдаются за подлинные.
3. Преступление признается оконченным с момента представления суду фальсифицированных доказательств или фальсификации результатов оперативно-розыскной деятельности. В ч. 3 требуется наступление тяжких последствий. Понятие тяжких последствий является оценочным, они могут заключаться в незаконном осуждении, тяжелом заболевании потерпевшего, потере им работы и т.п.
4. Субъективная сторона характеризуется прямым умыслом. По ч. 4 необходимо установление специальной цели уголовного преследования лица, заведомо непричастного к совершению преступления, либо цели причинения вреда чести, достоинству и деловой репутации.
5. Субъект специальный: лица, участвующие в гражданском деле и имеющие право представлять доказательства (гражданский истец, гражданский ответчик, их представители) (ч. 1); лицо, производящее дознание, следователь, (руководитель следственного органа, начальник органа дознания), прокурор или защитник (ч. 2, 3); лица, уполномоченные на проведение оперативно-розыскных мероприятий (ч. 4).
Второй комментарий к Ст. 303 УК РФ
1. Фальсификация означает искажение фактических данных, являющихся доказательствами. Она может проявляться во внесении ложных сведений в документы, их подделке, подчистке, пометке другим числом (материальный подлог), выражаться в составлении письменных доказательств, ложных по содержанию (интеллектуальный подлог).
2. Преступление признается оконченным с момента предъявления фальсифицированного доказательства суду.
3. Субъект преступления — лицо, участвующее в деле, или его представитель. Их понятия раскрываются в процессуальном законодательстве.
Две категории лиц прямо названы в законе в качестве субъекта преступления: должностные лица, уполномоченные рассматривать дела об административных правонарушениях, и должностные лица, уполномоченные составлять протоколы об административных правонарушениях.
4. Часть 2 комментируемой статьи предусматривает ответственность за фальсификацию доказательств по уголовному делу. Лицом, производящим дознание, следователем и прокурором в этом случае совершается специальный вид служебного подлога, выделенный законодателем в самостоятельное преступление.
5. Защитником по уголовному делу могут быть фальсифицированы документы, вещественные доказательства, приобщаемые к делу по его ходатайству.
6. Фальсификация доказательств лицом, производящим дознание, следователем и прокурором будет оконченным преступлением с момента совершения указанных действий; фальсификация доказательств защитником — с момента предъявления их органам дознания, предварительного следствия или суду.
7. Субъектом преступления по ч. 2 ст. 303 УК является прокурор, следователь, лицо, производящее дознание (дознаватель), и защитник.
8. Законодатель не дает характеристику вреда, признаваемого тяжким (ч. 3), предоставляя это делать суду с учетом всех обстоятельств.
9. Оперативно-розыскная деятельность осуществляется в соответствии с Федеральным законом от 12.08.1995 № 144-ФЗ «Об оперативно-розыскной деятельности» (ред. от 06.07.2016). Фальсификация ее результатов охватывается ч. 4 ст. 303 УК.
10. Субъект преступления — специальный: лицо, уполномоченное на проведение оперативно-розыскных мероприятий.
11. Субъективная сторона указанных выше преступлений характеризуется прямым умыслом. По ч. 4 комментируемой статьи обязательной является цель фальсификации; она может совершаться в целях, во-первых, уголовного преследования лица, заведомо непричастного к совершению преступления, во-вторых — причинения вреда его чести, достоинству и деловой репутации.
Мего-Інфо — Юридичний портал №1
Сторінки матеріалу:
- Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження
- Сторінка 2
1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, —заявником, потерпілим, його представником чи законним представником підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування — потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження — заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження — заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим —особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки — особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій — особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу — підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
645
2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
3. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.
1. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Стаття 24 КПК також гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. У порівнянні з іншими процедурами судовий порядок розгляду скарг забезпечує більшу об’єктивність, більш широкі можливості зацікавлених осіб у відстоюванні своїх інтересів, більшу авторитетність та обов’язковість прийнятого за результатами розгляду скарги рішення.
2. Новелою КПК є чітке визначення кола рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені під час провадження досудового розслідування, а також надання вичерпного переліку осіб, що мають право оскаржити те чи інше рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора. На наш погляд, обмеження права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що зачіпають права та законні інтереси громадян, лише на тій підставі, що ці особи не визнані в належному порядку учасниками провадження або не віднесені коментованою статтею КПК до осіб, котрі мають право оскаржувати те чи інше рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора, не відповідає основним положенням Конституції України. Адже єдиним критерієм, що дозволяє визначити, які дії чи бездіяльність органу дізнання, слідчого, прокурора, які рішення цих органів та осіб можуть бути оскаржені до суду та хто саме має право на таке оскарження, є обмеженням конституційних прав і свобод громадян, а також перепоною для доступу до правосуддя. В необхідних випадках тут можна керуватись нормами Конституції України, які є нормами прямої дії.
3. Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше одного дня після подання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування (див. коментар до ст. 214 КПК). Тож, невиконання вимог цієї норми, а саме: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення
646
до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення можуть бути оскаржені до слідчого судді. Фактично, в цьому випадку йдеться про недотримання такої засади кримінального провадження, як публічність, що передбачає обов’язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила (див. коментар до ст. 25 КПК). Бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, може бути оскаржена заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
4. Неповернення тимчасово вилученого майна може бути оскаржено до слідчого судді його володільцем (про порядок повернення тимчасово вилученого майна див. коментар до ст. 169 КПК).
5. Пункт 1 ч. 1 ст. 303 КПК передбачає також можливість оскаржувати бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником. У зазначеному випадку можна говорити про необмежене коло дій, які мають вчинити слідчий або прокурор при здійсненні кримінального провадження. При цьому оскарженню підлягає як нездійснення процесуальних дій, які прокурор або слідчий зобов’язані вчинити відповідно до положень КПК, так і порушення строків, що визначені КПК для здійснення окремих процесуальних дій.
6. У випадках, передбачених ст. 280 КПК, слідчий, прокурор має право прийняти рішення про зупинення досудового розслідування. Така постанова може бути оскаржена потерпілим, його представником або законним представником, підозрюваним та його захисником чи законним представником.
7. Подати скаргу до суду на постанову слідчого про закриття кримінальної справи можуть заявник та потерпілий, чи його представник і законний представник. При цьому, якщо оскаржується постанова прокурора про закриття кримінальної справи, то таку постанову можуть оскаржувати заявник, потерпілий чи його представник або законний представник, підозрюваний чи його захисник або законний представник.
8. Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано
647
моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням не завдано майнову шкоду, слідчий або прокурор виносить мотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
9. До рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора, що можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування до слідчого судді відносяться і рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки. Постанови про застосування заходів безпеки чи про відмову в їх застосуванні можуть бути оскаржені особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом (див. коментар до ст.ст. 42, 43, 44. 46, 56, 58, 59, 61-64, 66, 68, 69, 71 КПК).
10. Підозрюваний, його захисник та законний представник, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник мають право подати клопотання слідчому, прокурору про проведення слідчих (розшу-кових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржено особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
11. Відповідно до ст. 503 КПК у випадку наявності достатніх підстав вважати, що 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; 2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановления вироку, провадиться кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У такому випадку слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК. Однак відповідно до п. 8 коментованої статті рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК, може бути оскаржене підозрюваним, його захисником та законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
12. Перелік видів рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, є вичерпним. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.ст. 314-316 КПК.
13. Водночас, ч. З коментованої статті дає підстави стверджувати, що під час підготовчого судового засідання з тих видів рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, передбачених цією статтею, можуть бути оскаржені
648
- 1
- наступна ›
- остання »
‹ Пар. 1. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (ст.303-308) вгору Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження ›
