Уголовный кодекс Украины (УК Украины) с комментариями к статьям

Хулиганство – нарушение общественного порядка, с которым хотя бы раз в своей жизни сталкивался каждый гражданин. Под таким нарушением принято рассматривать нецензурную брань в общественном месте, порчу вещей и различных предметов, а также другие всевозможные действия, которые можно квалифицировать как неуважение к общественному порядку. Таких людей называют хулиганами, а их действия и поведение можно охарактеризовать словами хулиганство и вандализм.

Согласно украинскому законодательству, выделяют два вида проявления хулиганства, каждый из которых предусматривает определенные наказания:

1. Первый вид хулиганства с учетом ст. 296 УК Украины предусматривает уголовную ответственность для граждан, которые нарушают общественный порядок. В этот список относят грубое нарушение общественного порядка, демонстрация неуважения к другим гражданам, предметам, что сопровождается особой дерзостью.
2. Второй тип – это мелкое хулиганство, в результате которого конкретному лицу грозит административная ответственность, что определяется ст. 173 УК. Под данным термином принято рассматривать нецензурную брань в общественном месте, словесное оскорбление других граждан и прочие действия, которые нарушают спокойствие людей.

Отличить представленные два вида хулиганства можно благодаря ответственности, которую будет нести лицо, совершающее неправомерные действия. При этом уголовно наказуемыми считаются такие действия и поступки, которые сопровождались особым цинизмом, агрессией, дерзостью. Однако в законе ничего не сказано об определении таких слов, а потому сложно разобраться, что именно подразумевают под понятием «циничность».

Представленные термины относятся к списку оценочных суждений, поэтому правоохранительные органы довольно часто пользуются данными понятиями в собственных целях. Для того чтобы точно разобраться в особенностях совершения мелкого хулиганства, потребуется заручиться поддержкой адвоката. Ведь в состав мелкого хулиганства включено нарушение порядка в обществе без дерзости и особого цинизма, а за это предусмотрены совершенно другие наказания.

Таким образом, адвокат поможет разобраться в особенностях каждой отдельно взятой ситуации, определяя все последствия, которые исходят от действий конкретного лица. Это позволяет получить независимую оценку случившегося, что положительно повлияет на дальнейший ход дела.

Уголовная ответственность за хулиганство как преступление

Обвинение в хулиганстве считается одним из самых распространенных обвинений со стороны правоохранительных органов. Если быть конкретным в данном суждении, тогда под таким правонарушением принято рассматривать следующий список действий со стороны граждан:

• нанесение телесных повреждений другим лицам;
• повреждение чужого имущества;
• продолжительное препятствование работе общественных заведений;
• приставание к людям на улице и прочее.

Таким образом, в нашем законодательстве не предусмотрено определенного списка действий, которые можно квалифицировать, как хулиганство. Поэтому все вопросы, касающиеся точного состава преступления, рассматриваются в индивидуальном порядке с учетом каждой отдельно взятой ситуации и последствий в целом.

Основными признаками хулиганства УК (ст. 296) принято считать следующее:

• место, где происходили действия;
• время, когда осуществлялось преступление;
• обстановка, при которой происходило совершение всех действий.

Уголовная ответственность наступает при грубом нарушении порядка. О показателях грубости свидетельствует:

• продолжительность совершаемых действий (на протяжении какого времени это все происходит);
• количество людей, которые пострадали от незаконных действий конкретного лица или группы лиц;
• возрастная категория всех потерпевших;
• степень нарушения прав, интересов других людей и многое другое.

Выше перечислены основные нюансы, на которые правоохранительные органы обращают первоочередное внимание.

Наказание за хулиганство во многом зависит также и от определенных мотивов, которые подтолкнули человека на совершение незаконных действий. Ведь под данным термином принято рассматривать все действия, которые были совершены, согласно мотиву проявления неуважения к обществу. К примеру, когда человек желает самоутвердиться за счет других лиц, путем их унижения, когда человек демонстративно заявляет о пренебрежении к существующим нормам, правилам общественности. Определить наличие и степень неуважения помогут не только слова, поступки виновного, но и также мнение со стороны – комментарии очевидцев или пострадавших людей.

Уголовный кодекс Украины (УК Украины) с комментариями к статьям

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядка по мотивам явного неуважения к обществу, которое сопровождается особой дерзостью или исключительным цинизмом, — наказывается штрафом от ‘ пятисот до тысячи необлагаемых минимумов доходов граждан или арестом на срок до шести месяцев, или ограничением свободы на срок до ‘ пяти лет.

2. Те же действия, совершенные группой лиц, — наказываются ограничением свободы на срок до ‘ пяти лет или лишением свободы на срок до четырех лет.

3. Действия, предусмотренные частями первой или второй настоящей статьи, если они были совершены лицом, ранее судимым за хулиганство, или эт ‘ связанные с сопротивлением представителю власти или представителю общественности, выполняющему обязанности ‘ связки по охране общественного порядка, или другим гражданам, которые прекращали хулиганские действия, — наказываются лишением свободы на срок от двух до ‘ пяти лет.

4. Действия, предусмотренные частями первой, второй или третьей настоящей статьи, если они совершены с применением огнестрельного или холодного оружия или другого предмета, специально приспособленного или заранее заготовленного для нанесения телесных повреждений, — наказываются лишением свободы на срок от трех до семи лет.

Комментарий

1. Основной непосредственный о ‘ объект хулиганства — общественный порядок. Его дополнительным факультативным о ‘ объектом могут выступать здоровье ‘ я лица, авторитет органов государственной власти, общественная безопасность.

УК не пол ‘ связывает наличие хулиганства с его совершением в общественных местах. Таким образом, общественный порядок может быть нарушен и при отсутствии посторонних лиц или в присутствии только потерпевшего (ночью, в безлюдном месте, в квартире). Однако совершения хулиганских действий в присутствии других людей, в обстановке проведения публичного мероприятия (возложение цветов к памятнику ‘ памятника, концерт и т.д.) является одним из признаков, которая указывает на грубость нарушения общественного порядка.

2. Об ‘ объективная сторона хулиганства в УК не конкретизирована. Анализ диспозиции ст. 296 показывает, что обязанность ‘ Обязательным признаком о ‘ объективной стороны этого преступления является только совершение деяния. Само же деяние заключается в грубом нарушении общественного порядка, сопровождающееся особой дерзостью или исключительным цинизмом.

Хулиганство может заключаться в применении насилия (побоев, причинение телесных повреждений) в пострадавших, уничтожении или повреждении имущества, беспорядочной стрельбе, использовании сильнодействующих веществ с целью сорвать проведение массового мероприятия, проявлениях бесстыдства, издевательстве над беспомощными людьми и т.д.. Есть хулиганство может выражаться в совершении деяний, предусмотренных другими статьями Особенной части УК или Кодекса Украины об административных правонарушениях от 7 декабря 1984 Признаком о ‘ объективной стороны хулиганства такие деяния становятся с учетом места, времени и обстановки, других ‘ объективных признаков, а также мотивов их совершения.

Уголовно наказуемым является грубое нарушение общественного порядка. Грубость нарушения общественного порядка определяется с учетом места совершения хулиганских действий, их продолжительности, количества и характеристики потерпевших, степени нарушения их прав и законных интересов и т.д.. Таким образом, грубое нарушение общественного порядка имеет место тогда, когда ему причиняется существенный вред, когда хулиганство эт ‘ связано с посягательством на другие правоохраняемым ценности, ради сохранения которых поддерживается общественный порядок, когда это затрагивает важные интересы или интересы многих лиц, когда восстановление порядка требует значительных, длительных усилий.

3. Сб ‘ объектом хулиганства является вменяемое лицо, достигшее 14-летнего возраста.

4. Сб ‘ объективная сторона хулиганства характеризуется умышленной виной и мотивом явного неуважения к обществу. Неуважение к обществу — это стремление показать свое пренебрежение к существующим правилам и нормам поведения в обществе, самоутвердиться за счет унижения других лиц, противопоставить себя другим гражданам, обществу, государству. Указанная неуважение должно быть явным. Это означает, что неуважение к обществу очевидна, несомненной как для хулигана, так и очевидцев его действий.

5. Квалифицированный вид хулиганства (Ч. 2 ст. 296) имеется, когда действия, предусмотренные ч. 1 ст. 296, совершено группой лиц. О понятии совершения преступления группой лиц см.. ст. 28 и комментарий к ней.

Особо квалифицированными видами хулиганства являются:

1) совершение его лицом, ранее судимым за хулиганство

2) хулиганство, эт ‘ связано с сопротивлением представителю власти или представителю общественности, выполняющему обязанности ‘ связки по охране общественного порядка, или другим гражданам, которые прекращали хулиганские действия (Ч. 3 ст. 296)

3) совершение его с применением огнестрельного или холодного оружия или иного предмета, специально приспособленного или заранее заготовленного для нанесения телесных повреждений (ч. 4 ст. 296).

Лицо, ранее судимая за хулиганство, — это лицо, имеющее непогашенную или неснятую судимость за совершение преступления, предусмотренного ст. 296 УК 2001 г., или преступления, ст. 206 УК 1960 г.

О понятии сопротивления см.. комментарий к ст. 342, о понятии применения оружия — комментарий к ст. 146, а о понятии огнестрельного и холодного оружия — комментарий к статьям 262, 263, 410.

Предметами, специально приспособленными для нанесения телесных повреждений, являются любые предметы, не относятся к оружию, приспособлены виновным лицом для нанесения телесных повреждений заранее или во время совершения хулиганских действий; заранее заготовленными являются предметы, которые хотя и не получили какого-либо предварительной обработки, но еще до начала хулиганства были приготовлены виновным лицом для указанной цели.

Специально приспособленными для нанесения телесных повреждений следует признавать предметы, которые приспособлены виновным лицом для этой цели заранее или во время совершения хулиганских действий, а заранее заготовленными — предметы, которые хотя и не получили какой-либо предварительной обработки, но еще до начала хулиганства были приготовлены виновным для указанной цели.

***

Постановление Пленума Верховного Суда Украины N 10 от 22 декабря 2006 » О судебной практике по делам о

Квалифицированное и неквалифицированное хулиганство

Вам будет интересно:

Уголовное право

Освобождение от уголовной ответственности по 286 УК в связи с примирением

Читать далее

Уголовное право

Необдуманные публичные заявления представителей государства о вине человека, на этапе расследования, нарушают принцип презумпции невиновности и влияют на беспристрастность суда

Читать далее

Уголовное право

Как должен проходить допрос несовершеннолетних

Читать далее

Уголовное право

Допрос по уголовному делу

Читать далее

Уголовное право

Вызов на допрос

Читать далее

Уголовное право

Освобождение от отбывания наказания

Читать далее

Судебная практика по делам о хулиганстве предусматривает разделение данного понятия на несколько видов:

1. Квалифицированное хулиганство – совершенное преступление, в результате которого отмечают высокую степень опасности для общественности. В эту категорию включены нападения на людей группой лиц, сопротивление сотрудникам правоохранительных органов, использование оружия и другое.
2. Неквалифицированное хулиганство – административное правонарушение, согласно которому гражданину грозит штраф (сумма варьируется от 8 500 до 17 000 грн.). В зависимости от определенной степени тяжести совершенного преступления, суд может обеспечить арест виновного до полугода или же ограничить свободу до 5 лет.

Самые строгие наказания предусмотрены именно за квалифицированное преступление: виновному грозит лишение свободы от 3 до 7 лет. Причем это не касается других преступлений, а только за уголовное хулиганство. При этом уголовную ответственность по ст. 22 УК (Ч.2) может нести лицо, достигшее 14-летнего возраста.

Главным признаком совершения такого преступления называют хулиганские побуждения. Адвокат поможет разобраться в случившемся и добиться для своего клиента максимально законного и заслуженного вердикта в суде.

Стаття 296. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

{Стаття 296 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3075-III від 07.03.2002, № 721-VII від 16.01.2014 — втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 767-VII від 23.02.2014}

КОММЕНТАРИЙ от ресурса «ПРОТОКОЛ»:

Аналізуйте судовий акт: Хуліганства без порушення громадського порядку та без мотивів явної неповаги до суспільства не буває (ВС/ККС у справі №127/30388/19 від 08.06.2021)

ВС роз’яснив, що нанесення тілесних ушкоджень у приватній обстановці із особистих спонукань не може вважатись хуліганством. В такому випадку відсутня головна ознака зухвалого злочину – мотив неповаги до громадського порядку.

Прокурор звернувся до суду із обвинувальним актом про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України.

Суди перших двох інстанцій визнали обґрунтованими обвинувачення за ст. 122 ККУ, однак, складу злочину передбаченого ст. 296 ККУ, що є хуліганством, у діях обвинуваченого не вбачали, тому в цій частині обвинуваченого було виправдано на підставі ч. 1 ст. 373 КПК України.

Як вбачається із судових рішень, інцидент між потерпілим та обвинуваченим стався у магазині. Там, під час конфлікту, обвинувачений побив потерпілого, чим завдав тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Слід зазначити, що обвинувачений та потерпілий між собою були родичами.

Не погоджуючись із виправданням (в частині обвинувачення) та розміром стягнутої моральної шкоди, потерпілий подав касаційну скаргу.

Здійснюючи перегляд оскаржуваних судових рішень, ВС дійшов висновку про їх законність, з огляду на наступне.

Перш за все, ВС нагадав, чим відрізняється хуліганство від подібних складів злочину.

Так, дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.

При цьому, як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Взагалі-то приміщення магазину звичайно є громадським місцем, однак, прокурор та потерпілий не врахували того, що на момент вчинення злочину, магазин вже не працював, а саме приміщення використовувалось у цей час його власниками — свідками для вживання спиртних напоїв у компанії близьких знайомих, в тому числі обвинуваченого та потерпілого.

Отже, за вказаних умов суд першої інстанції правильно зазначив, що це приміщення не може вважатися громадським місцем.

Про відсутність складу злочину свідчить також і те, що обвинувачений побив потерпілого не з мотивів явної неповаги до суспільства. Конфлікт відбувся з особистих спонукань у приватній обстановці, не в умовах громадського місця, а обвинувачений прагнув завдати шкоди потерпілому, який є його родичем.

З урахуванням зазначеного, ВС залишив касаційну скаргу без задоволення.

Аналізуйте судовий акт: За справляння потреби на авто поліції – вирок по ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство) та штраф 17000 гривень (Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області справа № 357/4959/21 від 15.06.2021 р.)

Дії особи, яка вирішила справити природну потребу на автомобіль Нацполіції, були розцінені, як хуліганство – тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом.

Фабула судового акту: Десь близько 3-ї години ночі, в м. Біла церква — раніше не судимому, офіційно працевлаштованому на посаді комплектувальника товарів – чоловіку спало на думку справити свою природну потребу на службове авто Нацполіції, яка була припаркована біля магазину і нікого не чіпала.

Проти чоловіка було порушено кримінальну справу та інкриміновано хуліганство за ч.1 ст.296 КК України – оскільки, як було встановлено матеріалами справи – він грубо порушуючи громадський порядок та існуючі в суспільстві загально визначені норми поведінки і моральності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, діючи з винятковим цинізмом, демонстративно показав зневагу щодо норм моральності публічно оголив свої статеві органи, та почав справляти потреби на вказаний автомобіль, внаслідок чого завдав шкоди діловій репутації та іміджеві Національної поліції України.

Як відомо, для визнання особи винуватою у хуліганстві – як і для розмежування його із дрібним хуліганством (що є адміністративним правопорушенням і не тягне судимість за вчинення кримінального правопорушення) – треба встановити в діях особи грубе порушення громадського порядку,що супроводжувалося або винятковим цинізмом, або особливою зухвалістю.

Тут же, суд встановив, що дії були вчинені з винятковим цинізмом. Звертаючись до ППВСУ “Про судову практику у справах про хуліганство” від 22.12.2006 № 10 – “хуліганством, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад, проявом безсоромності чи грубої непристойності…”.

Із вироку суду, не зовсім зрозуміло – чи знімав чоловік відео про це, чи розповсюджував його, і для кого – взагалі – о 3-й годині ночі він демонстрував зневагу до норм моралі. Адже для демонстрації мають бути глядачі. Чи був, взагалі, у нього умисел саме на порушення громадського порядку? Тим не менш – факт залишається фактом – чоловік підписав угоду про визнання винуватості, за якою визнав себе винуватим у вчинені хуліганства, щиро розкаявся та узгодив із обвинуваченням покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Отже, у цій справі: Раніше не судимий, офіційно працюючий, маючий середню освіту та здоровий глузд (оскільки особа не перебувала на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога) чоловік був визнаний винуватим у вчиненні хуліганства за справляння потреби на службовий транспорт Національної поліції.

Аналізуйте судовий акт: Хуліган побив консула за неправильне паркування. Чи є в його діях зневага до суспільства? (ВС/ККС по справі №461/2694/19 від 22.12.2020 р.)

ККУ передбачена кримінальна відповідальність за хуліганство.

Як вбачається із положень ст. 296 ККУ, під хуліганством розуміється грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

В кожній справі суд на власний розсуд, у відповідності до матеріалів справи, зібраних доказів вирішує питання наявності таких мотивів у правопорушника.

Однак, ВС встановив критерій, на який суди повинні орієнтуватись при встановленні хуліганських дій, як дій направлених на порушення громадського порядку.

Так, потерпілим у справі є почесний консул Королівства Бельгії. Як вбачається із судових рішень, керуючи дипломатичним автомобілем, консул здійснив зупинку та неправильно припаркувався. В суді пояснював, що мав необхідність здійснити термінову зупинку через погане самопочуття.

До нього підійшов знайомий – обвинувачений у справі, який, вочевидь роздратувався побаченим, напав на консула та завдав йому кілька ударів руками по голові та тілу, заподівши легких тілесних ушкоджень. Дії обвинуваченого супроводжувались зухвалою поведінкою та словесними образами не лише в момент побиття, а й після приїзду поліції.

Суди перших двох інстанцій визнали чоловіка винним у скоєнні хуліганства, проте, захисником було подано касаційну скаргу.

Неправильне застосування норм ККУ захисник обґрунтовував тим, що суди невірно кваліфікували діяння підзахисного за ч.1 ст.296 КК, оскільки в діях останнього відсутня суб’єктивна ознака даного складу злочину — вираження явної неповаги до суспільства та загальноприйнятих норм моралі, застосування до потерпілого насильства відбулось через особисті неприязні стосунки, а тому вірною кваліфікацією було б застосування ч.2 ст.125 ККУ.

ВС залишив вирок без змін та надав детальне тлумачення об’єктивної та суб’єктивної сторони цього кримінального правопорушення.

Так, хуліганство з об’єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна та призводить до заподіяння моральної й матеріальної шкоди.

Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування в свідомості винного такого внутрішнього спонукання й відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності.

ВС зазначив, що причиною хуліганських дій у цій справі став дріб’язковий привід щодо неправильного паркування автомобіля. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об’єктивні ознаки поведінки засудженого свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до консула, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у вигляді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним.

А такі дії не можуть бути кваліфіковані як умисне нанесення тілесних ушкоджень, хуліганство видає особливий мотив — неповага до суспільства, і в цій справі вона явно продемонстрована.

Аналізуйте судовий акт: За оголення сідниць перед поліцейськими – кримінальне покарання (Середино-Будський райсуд у справі № 586/630/20 від 07.12.2020)

Злість та неврівноваженість іноді приводять до притягнення до кримінальної відповідальності.

У даній справі особу визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України.

Відповідно до вироку суду засуджений після зупинки належного йому транспортного засобу із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, почав висловлюватись нецензурною лайкою на адресу працівників, які зупинили його автомобіль. Після чого, ігнорувавши їх зауваження, демонструючи явну неповагу до працівників правоохоронних органів і суспільства в цілому, винна особа знаходячись в громадському місці, розуміючи, що за його діями спостерігають інші громадяни, які стали очевидцями протиправних дій, продовжував висловлюватись нецензурними словами на адресу працівників поліції, на зауваження та вимоги працівників поліції про припинення хуліганських дій не реагував, показав непристойні жести руками та оголив перед останніми сідниці.

За такі дії хулігану було призначено штраф у розмірі 17 000 грн.

Аналізуйте судовий акт: Для кваліфікації дій за ознакою особливої зухвалості достатньо факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому (ВС/ККС у справі № 323/3000/18 від 27.01.2020)

Кваліфікуючими ознаками хуліганства, визначеними у ч. 1 ст. 296 КК України, є зокрема особлива зухвалість чи винятковий цинізм.

Однак, діючий кримінальний закон чіткого визначення поняттям особливої зухвалості або виняткового цинізму не дає.

Наявність у діях винної особи вказаних ознак має виключне значення для з’ясування наявності у її діях ознак кримінально караного хуліганства адже відсутність вказаних ознак при вчиненні хуліганських дій передбачає лише адміністративну відповідальність.

У даній справі двох осіб було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України, хоча дії засуджених органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України.

Відповідно до вироку суду винні особи отримали зауваження від потерпілого про те, що вони керуючи автомобілем порушують Правила дорожнього руху.

«Відстоюючи» свою правоту оин із засуджених завдав удару рукою по голові потерпілого, від чого останній впав на землю. Не зупинившись на цьому, користуючись безпорадним станом потерпілого і своєю перевагою, засуджені, незважаючи на супротив потерпілого взяли його за ноги та потягнули по землі в бік автодороги. Протиправні дії вказаних осіб тривали протягом кількох хвилин і були припинені лише після втручання сторонньої особи.

Даними діями потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження.

Апеляційний суд визнав дії місцевого суду щодо перекваліфікації законними та обґрунтованими.

На вказані рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що мотивом дій засуджених стало їхнє бажання показати свою зверхність і винятковість, тобто мав місце хуліганський мотив.

Переглядаючи рішення у справі ККС з доводами прокурора погодився.

Обґрунтовуючи свою позицію суду касаційної інстанції вказав, що ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому. Отже висновки судів про те, що в діях засуджених не було хуліганства за ознакою особливої зухвалості, оскільки їхні дії не призвели до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації, слід визнати помилковим.

У даній справі дії винних осіб носили ознаки саме хуліганства адже привод для конфлікту був мізерним і під час даного конфлікту потерпілому було спричинено тілесні ушкодження.

Аналізуйте судовий акт: Наявність неприязних стосунків між винною особою та потерпілим свідчить про ВІДСУТНІСТЬ у діях засудженого хуліганства (ВС/ККС у справі № 720/990/18 від 18.06.2020)

Диспозицією статті 296 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Отже, як вбачається із наведеного об’єктом вказаного злочину є саме громадський порядок. При цьому умисел винної особи має бути спрямований саме на його порушення (безпричинне нанесення тілесних ушкоджень, дії, які спричинили роботу організацій, установ та підприємств тощо).

Однак на практиці часто досить важко відрізнити випадки коли особа вчинила саме хуліганство, а не інший злочин, наприклад, нанесла потерпілому легкі тілесні ушкодження.

У даній справі особу було засуджено за ч. 3 ст. 15, п.7 ч. 2 ст. 115 КК України за те, що вона із заздалегідь заготовленим колючо-ріжучим предметом для нанесення тілесних ушкоджень у приміщенні пункту реалізації державних лотерей підійшов до потерпілої, яка там працювала та, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, безпричинно, реалізуючи свій злочинний намір на умисне заподіяння смерті потерпілої з хуліганських мотивів, завдав їй удар заздалегідь заготовленим уламком цегли в задню праву частину голови та в послідуючому один удар кулаком в обличчя, від чого потерпіла впала на підлогу. Продовжуючи порушувати громадський порядок, реалізуючи злочинний намір на заподіяння смерті потерпілої з хуліганських мотивів, колючо-ріжучим предметом, а саме лезом ножа, завдав ряд ударів в область розташування життєво-важливих органів, заподівши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

При цьому місцевий суд в частині вчинення засудженим хуліганства останнього виправдав.

Апеляційний суд із такою кваліфікацією дій засудженого погодився.

Проте, прокурором як на вирок районного суду так і на ухвалу апеляційного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що рішення про виправдання за ч. 4 ст. 296 КК України є необґрунтованим, оскільки потерпіла стала випадковою жертвою, привід помститись за те, що вона підсипала в каву невідому речовину, є малозначним, діями винної особи було зупинено роботу закладу на 4 години і вони були спрямовані саме на порушення громадського порядку та вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами прокурора не погодився і його скаргу залишив без задоволення.

Приймаючи таке рішення ККС зазначив, що суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано вказали у своїх рішеннях про те, що дії обвинуваченого були направлені з мотивів помсти лише проти потерпілої потерпілої, у нього не було умислу та ним не вчинено дій, які б утворювали об`єктивну сторону хуліганства, громадський порядок не був порушений, у залі закладу нікого не було, неправомірні дії в часі були динамічними і нетривалими та не мали хуліганського мотиву, у судовому засіданні не встановлено достатніх доказів про наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Згідно матеріалів цієї справи засуджений показав, що завдав ударів потерпілій з мотивів помсти, оскільки вона підсипала якусь речовину йому в каву. При цьому відповідно до встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, які не оспорюються в касаційній скарзі, засуджений діяв лише щодо потерпілої, в приміщенні пункту розповсюдження державних лотерей відвідувачів не було, його дії були динамічними і нетривалими, а тому в його діях склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України був відсутнім.

Аналізуйте судовий акт: ВС/Велика Палата: Сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства (ВС/ВП від 03.07.2019, справа № 288/1158/16-к)

03 липня 2021 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 288/1158/16-к ухвалено постанову, в якій судом наведено кілька висновків щодо застосування норм кримінального матеріального та процесуального законодавства.

Перш за все, судом надано суттєвий опис розмежування кваліфікації діяння між хуліганством та завданням умисного тілесного ушкодження:

«14. З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

15. Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства».

Також в постанові наведено інші висновки щодо застосування норм права, зокрема:

— вузьке та широке поняття «закон» в контексті КК України (п. 55-72 постанови), зокрема його ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю). Судом надано тлумачення формулюванню: «передбаченим законом дозволом» на поводження зі зброєю»;

— врахування судом активного сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом`якшує покарання (п. 77 постанови). Суд зазначив про те, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину;

— з процесуальних питань врахування позиції потерпілого у випадку перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення (п. 88-91 постанови).

Аналізуйте судовий акт: Хуліганство – ч.4 ст. 296 КК України: що таке предмет спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень – роз’яснення (ВС/ККС у справі № 749/1092/16-к від 12 березня 2021 р.)

Насправді хуліганство складна річ з точки зору кваліфікації. Ця постанову ВС можна назвати фундаментальною у відношенні частини 4, ст. 296 КК України – «Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень»

Яким чином суду слід визначити кваліфікуючу ознаку злочину — предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень?

ВС надає чітке роз’яснення з цього приводу. Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час вчинення хуліганських дій. Заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень є предмети, які хоча і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об’єктивно можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень.

В цій справі обвинувачений взяв вдома і використав як «заготовлений предмет» палицю бабусі для ходьби, яка була обладнана металевим штирем. Обвинувачений дочекався у під’їзді потерпілого та серед іншого наніс йому удари палицею та, завдяки металевому штирю, завдав тілесні ушкодження. І хоча палиця бабусі спеціально не пристосовувалася обвинуваченим для нанесення ударів, на приклад штир не заточувався, все одно слід вважати такий предмет кваліфікуючою ознакою ч. 4 ст. 296 КК України.

У своїй постанові суд касаційної інстанції цитує Пленум ВСУ від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику в справах про хуліганство» : вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи вказаної кваліфікуючої ознаки хуліганства, слід ураховувати, що вона має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесних ушкоджень або коли використання цих предметів під час вчинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Тому оскільки потерпілий отримав тілесні ушкодження – палиця бабусі на жаль стала знаряддям хуліганства.

Аналізуйте судовий акт: Для кваліфікації дій особи за ст. 296 КК обов’язковим є наявність умисла винного саме на порушення громадського порядку (№ 5-17кс12 від 04.10.2012)

Єдине рішення ВСУ у якому ґрунтовно проаналізовано проблематику кваліфікації дій за ст. 296 КК України(Хуліганство).

За вироком суду особу засуджено за те, що він у вечірній час з метою відігнати бродячих собак здійснив постіріл із пістолета, спорядженого гумовими кулями чим порушив спокій і відпочинок жителів вулиці, які стали роботи йому зауваження.

У відповідь на це засуджений почав лаятись на їх адресу нецензурною лайкою та провокувати бійку. Після цього винна особа зробила постріл із вказаного пістолета у бік одного з потерпілих чим спричинив останньому тілесні ушкодження та намагався вистрілити в іншого потерпілого.

За такі дії його було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України. З таким рішенням погодився і ВССУ.

У своїй заяві до ВСУ засуджений поставив питання про закриття справи стосовно нього у зв’язку із відутністю у його діях складу злочину, оскільки конфлікт між ним та потерпілими виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, постріл з пістолета стався випадково під час обопільної штовханини із потерпілим, в процесі якої він упав і, коли вдарився об тверду поверхню, мимоволі натиснув на курок пістолета, який в момент падіння тримав у руці. Ці обставини, на переконання заявника, виключають кваліфікацію його дій за ознаками хуліганства.

В свою чергу ВСУ відмовляючи у задоволенні цієї заяви зазначив, що диспозиція ст. 296 КК України визначає обсяг суспільних відносин, які охороняються їх дією, й водночас визначають умови, характер, підстави застосування заходів примусу до суб’єктів, які порушили встановлений ними обов’язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

Об’єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров’я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об’єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров’я, крім інших ознак, перебувають об’єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб’єктивної сторони злочину, як його мотив.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об’єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Аналізуйте судовий акт: Вирок за ст. 296 КК: Чи являється викручування штатної дросельної втулки з каналу ствола переробкою його в бойову зброю? Виявляється, що ні? (Івано-Франківський міський суд, суддя Болюк І.І.)

Суд не бере до уваги та відкидає, як доказ висновок експерта ОСОБА_17 від 26.06.2013 року №147 (Т.2 а.с.157-161) та покази самого експерта ОСОБА_17, який підтримав даний висновок, оскільки він в повній мірі та належними чином спростований висновком №1780/1781 балістичної комісійної експертизи, згідно якого, газовий пістолет «ПГШ-10» серійний номер НОМЕР_3 не є вогнепальною зброєю. Вищевказаний газовий пістолет виготовлений заводським способом, ознак стороннього втручання в конструкцію з метою зміни цільового використання не має. Причиною, яка дозволяє вкрутити штатну дросельну втулку з каналу ствола є не переробка саморобним способом пістолета у вогнепальну зброю, а конструктивні особливості виготовлення пістолету заводом виробником, які дозволяють проводити постріли, як патронами спорядженими газовою сумішшю подразнюючої дії (з вкрученою дросельною втулкою), так і патронами спорядженими гумовими кулями (при вкрученій втулці), але не бойовими патронами (боєприпасами). Конструктивна особливість пістолета призначеного для відстрілу патронів нелетальної дії декількох видів, не є підставою відносити його до вогнепальної зброї.

Видалення експертом, під час проведення первинної експертизи, з каналу ствола пістолета Шмайсер «ПГШ-10» серійний номер НОМЕР_4 дросельної втулки, не призвело до втрати його властивостей як газового пістолета (постріли газовими патронами проводити з нього можливо), але дозволили його використання для стрільби іншими патронами нелетальної дії — споряджених гумовими кулями.

З пістолета «ПГШ-10» НОМЕР_5 калібру 9 мм після останньої чистки та змазки проводилась стрільба, як з вкрученою вставкою (дросельною втулкою) так і без неї. Для цього були використані патрони, спорядженні свинцевим снарядом і набоями спорядженими речовинами сльозоточивої та подразливої дії (Т.3 а.с.217-222).

Мелкое хулиганство

Мелкое хулиганство – административное нарушение правопорядка, связанное со словесными оскорблениями других граждан, приставанием к людям на улицах, в общественных заведениях и прочее. Проще говоря, под таким нарушением порядка принято рассматривать все действия, которые не имеют ничего общего с уголовно наказуемым поведением лиц.

В результате гражданин должен нести административную ответственность в виде следующего списка возможных наказаний:

• штраф в размере от 51 до 119 грн.;
• участие в исправительных работах от 1 до 2 месяцев со штрафом в размере 20% от общей суммы заработной платы;
• административный арест на срок до 15 суток.

Постановление пленума по делам о хулиганстве указывает на то, что главным субъектом таких действий является лицо, достигшее 16-летнего возраста и считается дееспособным гражданином.

Среди основных характеристик мелкого правонарушения стоит отметить:

• низкая культура;
• намеренное игнорирование интересов общественности;
• эгоистичное поведение по отношению к другим людям;
• специальное игнорирование установленных правил общественности, которые в полной мере соответствуют моральным ценностям каждого человека.

С учетом всех вышеуказанных особенностей и осуществляется дальнейшее решение суда, согласно которому будет выбрано наказание для группы лиц или конкретного человека.

Особенности мелкого хулиганства

Мелкое хулиганство в Украине считается таковым в случае проявления следующих, характерных для этого преступления, действий:

1. Когда лицо нецензурно выражается в общественном месте в присутствии других взрослых и/или детей. Кроме того, к административной ответственности могут быть привлечены лица, которые слишком громко разговаривают в общественном месте и при этом используют нецензурные слова.
2. Когда лицо пристает к другим гражданам с оскорблениями на улице или в общественных заведениях, учреждениях. Часто в этот список относятся следующие просьбы: закурить, дать денег, проводить в определенное место и другое.
3. Повреждение или уничтожение чужого имущества. Это может быть специальное повреждение транспортного средства другого человека, намеренное битье посуды в ресторане и другое.

В статье мелкое хулиганство прописаны места, которые считаются общественными: парки, магазины, автомобильные парковки, остановки автобусов, детские площадки, театры, кафе и прочие учреждения.
Отмечают список определенных особенностей, которые характерны для категории «мелкого хулиганства»:

• Нарушитель порядка всем своим поведением доказывает явное неуважение к окружающим, стараясь это доказать различными способами.
• Чаще всего происходит хулиганство в состоянии алкогольного опьянения или под наркотическими средствами.
• Совершаемое преступление считается результатом того, что конкретное лицо отказывается подчиняться существующим законам, моральным принципам и нормам.
• Довольно часто случаи мелкого хулиганства напрямую связаны с подростками и молодыми людьми в возрасте от 14 до 25 лет.

С учетом данных особенностей правонарушителю грозит наказание арестом или штраф.

Телефонное хулиганство

Еще одним распространенным видом нарушений порядка является телефонное хулиганство. В марте 2021 года были внесены соответствующие изменения в ст. 259 УК. В результате за дачу ложной информации, касающейся заминирования определенных зданий и других действий, которые могут угрожать жизни человека или определенному количеству людей, предусмотрена уголовная ответственность.

Это связано с тем, что в последнее время участились анонимные звонки от лиц, которые сообщают о возможном взрыве, пожаре на станциях метро, на автовокзалах, в аэропортах, на вокзалах и в других местах большого скопления людей. После таких звонков по указанному адресу немедленно отправляют оперативную группу, а всех людей эвакуируют из здания на улицу.

Чаще всего за этими действиями отмечают хулиганство несовершеннолетних, людей с психическими расстройствами или же людей, находящихся в состоянии алкогольного опьянения. Для звонков используют таксофоны, стационарные и мобильные телефоны.

Ранее за первый ложный звонок нарушителю порядка грозило заключение от 2 до 6 лет, а за повторный звонок или за действия, что привели к серьезным последствиям, грозило заключение от 4 до 8 лет.

Согласно новому закону от 2 марта 2021 года, уже при первом звонке нарушителю грозит лишение свободы на срок от 4 до 8 лет, если указанная им информация касается следующих важных объектов:

• объекты инфраструктуры;
• здания, где осуществляется деятельность органов государственной власти;
• учреждения здравоохранения.

Причем такое наказание предусмотрено даже если действия конкретного лица не имеют никаких тяжелых последствий.

Мего-Інфо — Юридичний портал №1

Сторінки матеріалу:

• Стаття 296. Хуліганство
• Сторінка 2

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винят­ковим цинізмом, —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

1. Ті самі дії, вчинені групою осіб, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

1. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представ­никові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охо­рони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого пред­мета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(Стаття 296 у редакції Закону України № 3075-Ш від 7 березня 2002 р.)

1. Суспільна небезпечність хуліганства полягає в тому, що це один із небезпечних і поширених злочинів проти громадського порядку, тобто комплексу суспільних від­носин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспіль­ному житті і побуті. Крім цього, хуліганство часто завдає шкоди здоров’ ю людей, власності, навколишньому середовищу. КК 2001 р. суттєво змінив визначення хулі­ганства. У ньому декриміналізовано діяння, відповідальність за яке була передбачена

ч. 1 ст. 206 КК 1960 р. Злочинним визнається тільки таке грубе порушення громад­ського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжува­лося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ч. 1 ст. 296 КК) (ПС (2008­2011). — С. 323-324).

1. З об’єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Такими закон визнає тільки дії, які спричинили іс­тотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялися особливою зухваліс­тю або винятковим цинізмом. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх віку, стану здоров’я, суттєвості порушення їх інтересів або інтересів підприємств, установ, організацій. Аналіз цих обставин по­трібен і для з’ясування наявності особливої зухвалості або виняткового цинізму, що є основними і обов’ язковими показниками грубого порушення громадського порядку (ПС (2008-2011). — С. 319-322).
2. Особлива зухвалість — це грубе порушення громадського порядку, поєднане із завданням потерпілій особі побоїв чи іншим насильством, що спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищенням або пошкодженням майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації, руху транспорту тощо. Винятковий цинізм — це демонстративна зневага щодо норм моральності, наприклад, груба непристойність, публічне оголення, знущання над немічними особами та ін. (Детальніше про ці поняття див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006р. № 10). Для кваліфікації вчиненого хуліганства за

ч. 1 ст. 296 КК достатньо наявності в діях винної особи однієї з ознак — особливої зухвалості або виняткового цинізму.

1. Під явною неповагою до суспільства слід вважати нахабно виявлене, зневажли­ве ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загально­визнаних правил поведінки і моральності. Ця ознака однаково характеризує як об’ єктивну сторону хуліганства — грубе порушення громадського порядку, так і його суб’єктивну сторону — хуліганські мотиви вчинення.

Закінченим злочин визнається з моменту вчинення дії, що грубо порушує громад­ський порядок.

1. Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, частіше це відбуваєть­ся у парках, на вулицях, у кінотеатрах, магазинах та інших громадських місцях. Як правило, такі дії вчиняються у присутності потерпілих та інших осіб. Однак публіч­ність не є обов’язковою ознакою хуліганства. Воно може бути вчинене у квартирі, на безлюдній вулиці тощо. Можливе навіть вчинення хуліганства по телефону, коли вин­ний, наприклад, у нічний час періодично тривалий час телефонує потерпілим, порушує їх нормальний сон, цинічно ображає, знущається над ними, виявляючи тим самим явну неповагу до суспільства.
2. Аналіз ознак хуліганства дає підставу для висновку, що такі насильницькі дії, як побої, мордування, спричинення різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, а також умисне знищення чи пошкодження майна характеризують особливу зухвалість.

Тому хуліганство, яке супроводжується побоями (ч. 1 ст. 126 КК) або спричиненням легкого тілесного ушкодження (ст. 125 КК), не потребує додаткової кваліфікації. Од­нак якщо в такій ситуації вчинені злочини, які за своїми ознаками і ступенем тяжкості суттєво відрізняються від хуліганства, має місце сукупність злочинів, що потребує кваліфікації за ст. 296 та відповідними статтями КК (наприклад, статтями 121, 122,

ч. 2 ст. 126, статтями 127, 194, 352).

1. Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом і мотива­ми явної неповаги до суспільства. Винний усвідомлює, що своїми діями грубо по­рушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього. Не змінює характеру вини і вчинення хуліганських дій за наявності кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих ознак. Особа, наприклад, усвідомлює, що її хуліганські дії пов’язані з опором представникові влади або представникові громад­ськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, і знову-таки бажає цього. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті хуліганських дій може бути і непрямим. Не можна, наприклад, заперечувати наявність його у випадку, коли п’ яний хуліган почав лякати зброєю людей, а потім у громадському місці зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих тілесне ушкодження. У цьому випадку вин­ний діяв нецілеспрямовано, він не бажав заподіяти шкоди здоров’ю будь-кому з ото­чуючих, але свідомо припускав такі наслідки. Таку позицію поділяє і судова практика. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є усвідомлене вчинення діяння з мотиву явної неповаги до суспільства. Такий мотив має важливе значення тому, що він, з одного боку, характеризує хуліганські дії, а з другого — самим законом визнається обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони. У кожному конкретному ви­падку хуліганський мотив діяння може знайти свій вияв у певних низьких спонукан­нях. Це може бути бешкетництво, прагнення протиставити себе суспільству, виявити п’яну зухвалість, показати зневагу до оточуючих тощо.

У деяких випадках посягання на особу з мотивів ревнощів, помсти тощо може трансформуватися в мотив явної неповаги до суспільства й утворити склад хуліганства. Подібне, наприклад, має місце, коли через ревнощі двоє в кінотеатрі почали сварити­ся, вчинили бійку, внаслідок чого було зірвано показ кінофільму, порушено нормаль­ну роботу кінотеатру, спокій і відпочинок глядачів. Усе це свідчить про те, що такі суб’єктивні ознаки, як мотив вчинення і спрямованість умислу є основними критері­ями, які відрізняють хуліганство від суміжних злочинів. На це звертає увагу і ПВСУ у п. 4 зазначеної Постанови від 22 грудня 2006 р. № 10.

1. Суб’єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річного віку.
2. У частині 2 ст. 296 КК передбачена відповідальність за хуліганство, вчинене групою осіб (про поняття групи осіб див. коментар до ст. 28 КК). При цьому квалі­фікація хуліганства не змінюється від того, чи за попередньою домовленістю, чи без попередньої змови його було вчинено. Різновидом хуліганства, вчиненого за поперед­ньою змовою групою осіб, слід визнавати і вчинення його організованою групою. Відповідальності за таке хуліганство, крім безпосередніх виконавців, підлягає й ор­ганізатор, якщо вчинення такого злочину охоплювалося його умислом.
3. Хуліганство, вчинене групою осіб, необхідно відрізняти від масових заворушень (ст. 294 КК) і від групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК). При масо­вих заворушеннях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжуються погромами, підпалами, руйнуваннями, насильницьким виселенням громадян, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсут­ні, а його виконавці грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК) від­різняється від хуліганства, вчиненого групою осіб, відсутністю хуліганських мотивів. Тому у разі, коли групове порушення громадського порядку вчиняється з мотивів явної неповаги до суспільства, відповідальність повинна наставати за ч. 2 ст. 296 КК.
4. У частині 3 ст. 296 КК передбачена відповідальність за хуліганство, визна­чене в перших двох частинах цієї статті, якщо воно було вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язане з опором представникові влади або представ­никові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії. Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву, тобто вчиняється особою, яка раніше була судима за будь- яке хуліганство, за умови, що судимість з неї не знята і не погашена (див. п. 7ППВСУ від 22 грудня 2006 р. № 10). Хуліганські дії, вчинені повторно без наявності суди­мості за одну з них, не є підставою для кваліфікації вчиненого за ч. 3 ст. 296, але це повинно бути враховано при призначенні покарання як обтяжуюча обставина (п. 1

ч. 1 ст. 67 КК).

Друга кваліфікуюча ознака такого хуліганства буде у разі наявності опору, тобто протидії представникові влади, представникові громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, виконати свій службовий чи громадський обов’язок щодо охорони громадського порядку (про поняття представника влади та особи, що виконує свій обов ’язок щодо охорони громадського порядку, див. коментар до ст. 342 КК). Це можуть бути погрози на їх адресу, побої, спричинення тілесних ушкоджень тощо. При цьому опір повинен бути складовою частиною хуліганства, мати місце в період його вчинення. Опір, у тому числі поєднаний із насильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не потребує додаткової кваліфікації за злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Винятком є лише опір, поєднаний з таким насильством, що містить ознаки ще й іншого більш тяжкого злочину (наприклад, статті 121, 122, ч. 3 ст. 345 КК та ін.). У тих випадках, коли опір має місце після припинення хуліганства як протидія за­триманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність за такі дії повинна наставати за сукупністю злочинів (ПС (2006-2007). — С. 694-696).

• 1
• наступна ›
• остання »

‹ Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку вгору Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого ›

Отличие мелкого хулиганства от уголовного правонарушения

Рассматривая дело о хулиганстве, важно изначально отличить мелкое хулиганство от такого, которое принято классифицировать как полноценное уголовное преступление. В последнем случае правонарушитель специально ищет повод для проявления своих агрессивных действий или самостоятельно провоцирует другого человека на открытый конфликт.

В Уголовном кодексе хулиганство классифицируется на три основных типа:

1. Бытовое – нарушение, которое осуществляется с использованием оружия и прочих предметов, что могут считаться опасными для здоровья и жизни других людей.
2. В транспорте – нарушение порядка, которое происходит в любом виде транспортного средства (в автобусе, на борту самолета, в вагоне метро и другое).
3. Экстремистское – правонарушение, связанное с политическими, расовыми или религиозными конфликтами, или же по причине личной неприязни к конкретной социальной группе людей.

В зависимости от вида хулиганства может быть предусмотрена определенная мера пресечения.

Коментар до статті 296. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом,-

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб,- караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обовзязки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1. Основний безпосередній об’єкт хуліганства — громадський порядок. Його додатковим факультативним об’єктом можуть виступати здоров’я особи, авторитет органів державної влади, громадська безпека.

КК не пов’язує наявність хуліганства з його вчиненням у громадських місцях. Таким чином, громадський порядок може бути порушений і за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в квартирі). Однак вчиненая хуліганських дій у присутності інших людей, в обстановці проведення публічного заходу (покладення квітів до пам’ятника, концерт тощо) є однією із ознак, яка вказує на грубість порушення громадського порядку.

2. Об’єктивна сторона хуліганства в самому КК не конкретизована. Аналіз диспозиції ст. 296 показує, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є лише вчинення діяння. Саме ж діяння полягає в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Хуліганство може полягати у застосуванні насильства (побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень) до потерпілих, знищенні або пошкодженні майна, безладній стрілянині, використанні сильнодіючих речовин з метою зірвати проведення масового заходу, проявах безсоромності, знущанні над безпорадними людьми тощо. Тобто хуліганство може виражатися у вчиненні діянь, які передбачені іншими статтями Особливої частини КК або КАП. Ознакою об’єктивної сторони хуліганства такі діяння стають з урахуванням місця, часу й обстановки, інших об’єктивних ознак, а також мотивів їх вчинення,

Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Грубість порушення громадського порядку визначається з урахуванням місця вчинення хуліганських дій, Їх тривалості, кількості і характеристики потерпілих, ступеня порушення їхніх прав та законних інтересів тощо. Таким чином, грубе порушення громадського порядку має місце тоді, коли йому заподіюється істотна шкода, коли хуліганство пов’язане з посяганням на інші правоохоронювані цінності, задля збереження яких підтримується громадський порядок, коли це зачіпає важливі інтереси чи інтереси багатьох осіб, коли відновлення порядку вимагає значних, тривалих зусиль.

3. Суб’єктом хуліганства є осудна особа, яка досягла 14-річного віку,

4. Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства — це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.

5 Кваліфікований вид хуліганства (ч. 2 ст. 296) наявний, коли дії, передбачені ч. 1 ст. 296, вчинено групою осібПро поняття вчинення злочину групою осудив, ст. 28 і коментар до неї,

Особливо кваліфікованими видами хуліганства є; 1) вчинення його особою, раніше судимою за хуліганство; 2) хуліганство, пов’язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. З ст. 296);

3) вчинення його із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296).

Особа, раніше судима за хуліганство, — це особа, яка має непогашену чи незняту судимість за вчинення злочину, передбаченого ст, 296 КК 2001 р„ або злочину, передбаченого ст. 206 КК 1960 р.

Про поняття одорудив, коментар до ст. 342, про поняття застосування зброї — коментар до ст. 146, а про поняття вогнепольної та холодної зброї — коментар до ст. ст. 262, 263р 410.

Предметами, спеціально пристосованими або заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень, є будь-які речі, що не належать до зброї, які видозмінені чи спеціально знаходилися у

винного з метою завдання тілесних ушкоджень під час хуліганства (металевий прут, камінь, розбита пляшка тощо) Такі предмети можуть пристосовуватися із вказаною метою і в ході хуліганства Водночас аналізована ознака відсутня, якщо під час хуліганства використовуються предмети, які підібрані на місці вчинення злочину і при цьому не пристосовувалися для заподіяння тілесних ушкоджень

Постанова ПВС № 3 від 28 червня 1991 р «Про судову практику в справах про хуліганство»

Помощь квалифицированного адвоката

Если вам или вашим близким грозит ответственность за хулиганство, потребуется немедленно обратиться за помощью к квалифицированному адвокату. Таким образом, в дальнейшем удастся уменьшить реальное наказание или вовсе переквалифицировать дело. При этом правозащитник может вступать в процесс на любом этапе разбирательств:

• На этапе предварительного расследования по конкретному делу.
• Уже в процессе судебного разбирательства.
• На этапе обжалования ранее вынесенного в суде приговора.

Однако стоит помнить правило: чем раньше обратиться за квалифицированной помощью к адвокату, тем больше вероятности того, что удастся добиться положительных результатов по конкретному делу.

Сложность судебных разбирательств связана с тем, что хулиганство имеет много общего с другими преступлениями (к примеру, нападение на человека). Для этого потребуется указать на точную грань между разными категориями совершаемых преступлений. Поэтому если вас задержали за хулиганство, нужно доказать отсутствие или наличие исключительного цинизма и прочих составляющих полноценного правонарушения по данной статье.

Как происходит разбирательство по делу о хулиганстве

Первая и одна из важных задач правозащитника – это определить, имеются ли в действиях гражданина хулиганские мотивы. Поэтому среди главных целей и задач адвоката принято рассматривать следующие действия:

• четкая разработка правовой позиции;
• разработка будущей линии защиты своего клиента;
• запрос информации о случившемся в компетентных органах.

Судебная практика по хулиганству доказывает, что даже если лицо признало себя виновным в совершении определенных деяний, при тщательном изучении всех материалов по делу и огромному опыту адвоката можно доказать его невиновность.

Но для разработки эффективной линии защиты своего клиента адвокату нужно точно знать и понимать, что именно произошло. Поэтому виновный заинтересован в качественной и подробной подаче информации о случившемся – максимально откровенно, беспристрастно и объективно. В результате правозащитник сможет дать событиям правильную правовую оценку, помогая определить шансы на успешное завершение дела. НАШ Адвокат поможет определить список доказательств, способных смягчить наказание для своего клиента, или вовсе признать его невиновным. Таким образом, виновный может быть освобожден от уголовной ответственности, а также от штрафов за хулиганство.

Консультируем «ON-Line»

В Украине впервые дали тюремный срок за нападение на почве гомофобии. Евроинтеграция состоялась?

Соцсети и новостные сайты облетела сенсация: в Украине впервые дали тюремный срок за преступление на почве гомофобии. Правозащитники и им сочувствующие ликуют: наконец-то наша страна приблизилась к Европе не только на словах! Впрочем, если хорошенько разобраться в деле, выясняется, что радоваться особо и нечему.

Жертвами нападения стали поэт Сергей Савин и музыкант Максим Верба из Львова. Вечером 26 июля парни прогуливались по городу и наткнулись на толпу хулиганов, которые приняли их за гомосексуалистов. По словам Савина, злоумышленники услышали, что он назвал Вербу «возлюбленным другом», брызнули им в лица перцовым баллончиком, повалили, избили, а под конец еще и отобрали кошелек и телефон.

«На сегодняшний день наказание получили 2 из них: один из нападавших — условный срок 4 года, второй сегодня был приговорен к лишению свободы на 4 года и 1 месяц! То, что сегодня произошло – значительное и важное событие для всех нас! Суд назначил РЕАЛЬНЫЙ, А НЕ УСЛОВНЫЙ срок для преступника за гомофобное нападение!», — сообщает организация Insight LGBTQ NGO.

Да, наказание справедливое и на суде действительно учли гомофобию как мотив. Но есть пара нюансов. Во-первых, мужчина, получивший четыре года тюрьмы, уже привлекался к ответственности и не успел отбыть условный срок — это, вероятно, стало отягчающим обстоятельством. Во-вторых, нападавших судили по ст. 296 УК Украины «Хулиганство», которая как раз и предусматривает либо от 2 до 5 лет ограничения свободы, либо, если лицо было ранее судимо по этой же статье, от 2 до 5 лет заключения. Мы не заглядывали в уголовное дело и не можем утверждать наверняка, но есть подозрение, что тема гомофобии была использована «для галочки» и что если бы преступники избили и ограбили обычную традиционную пару, они бы все равно получили свое.

В Украине широко распространено неприятие людей нетрадиционной ориентации. Государство пока не особо обращает на это внимания, хотя президент Владимир Зеленский как-то даже пообещал США позаботиться о ЛГБТ. Проблему подымают разве что грантовые организации и активисты, не имеющие особого политического влияния. Поэтому слабо верится, что суды вдруг стали на рельсы толерантности.

К слову, избитые парни оказались не любовниками и даже не геями. Савин написал пост на «Фейсбуке», где заверил, что строго гетеросексуален и не боится «радужной» пропаганды. А тем, кто поддается чужому влиянию, он посоветовал брать пример… со Степана Бандеры.

«Ибо я уверен в себе и моей уверенности достаточно, чтобы избежать давления пропаганды, соответственно делаю вывод, что пропаганда не может давить вообще. Или если она давит на слабаков, то просто нужно стать сильнее. Где брать силу? У Стуса. У Телиги. У Бандеры».

Интересно, как бы сам консервативный националист Бандера отнесся к тому, что его имя упоминают в подобном контексте? Думаем, ему бы не понравилось.

Ранее мы сообщали, что украинский посол обвинил Германию в Голодоморе.

Понравился материал? Поставьте ему 5 звезд. Это важно для автора.

4 / 5 ( 5 голосов )