Статья 154 УК РФ. Незаконное усыновление (удочерение)

Статья 154. Незаконное усыновление (удочерение)

Незаконные действия по усыновлению (удочерению) детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи, совершенные неоднократно или из корыстных побуждений, —

наказываются штрафом в размере до сорока тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех месяцев, либо обязательными работами на срок до трехсот шестидесяти часов, либо исправительными работами на срок до одного года, либо арестом на срок до шести месяцев.

• Статья 153. Подмена ребенка
• Статья 155. Разглашение тайны усыновления (удочерения)

Комментарий к ст. 154 УК РФ

Объектом преступления являются семейный уклад, интересы семьи.

Объективная сторона преступления выражается в совершении незаконных действий по усыновлению детей, передаче их под опеку (попечительство), на воспитание в приемные семьи, совершенных неоднократно или из корыстных побуждений.

Диспозиция комментируемой статьи является бланкетной, и для определения незаконности соответствующих действий необходимо обращаться к нормам СК РФ, Гражданского кодекса РФ (ГК РФ), Гражданского процессуального кодекса РФ (ГПК РФ), Постановлению Правительства РФ от 29 марта 2000 г. N 275 «Об утверждении Правил передачи детей на усыновление (удочерение) и осуществления контроля за условиями их жизни и воспитания в семьях усыновителей на территории Российской Федерации и Правил постановки на учет консульскими учреждениями Российской Федерации детей, являющихся гражданами Российской Федерации и усыновленных иностранными гражданами или лицами без гражданства» , Постановлению Правительства РФ от 4 ноября 2006 г. N 654 «О деятельности органов и организаций иностранных государств по усыновлению (удочерению) детей на территории Российской Федерации и контроле за ее осуществлением» .

———————————

СЗ РФ. 2000. N 15. Ст. 1590.

СЗ РФ. 2006. N 46. Ст. 4801.

Вопросы усыновления (удочерения) рассмотрены Верховным Судом РФ в Постановлении от 20 апреля 2006 г. N 8 «О применении судами законодательства при рассмотрении дел об усыновлении (удочерении) детей» .

———————————

Бюллетень Верховного Суда РФ. 2006. N 6.

Порядок усыновления, правовые вопросы его последствия и воспитание в приемной семье подростка регулируются соответственно главами 19 и 21 СК РФ, вопросы опеки (попечительства) — Федеральным законом от 24 апреля 2008 г. N 48-ФЗ «Об опеке и попечительстве» , ст. ст. 31 — 40 ГК РФ и главой 20 СК РФ. Согласно ч. 1 ст. 124 СК РФ усыновление допускается в отношении несовершеннолетних детей и только в их интересах. Как следует из ст. 31 ГК РФ, опека и попечительство устанавливаются для защиты прав и интересов, а также в целях воспитания несовершеннолетнего.

———————————

СЗ РФ. 2008. N 17. Ст. 1755.

Потерпевшими в случаях незаконного усыновления или передачи на воспитание в приемную семью (ст. ст. 124, 151 СК РФ) могут быть несовершеннолетние, т.е. лица, не достигшие восемнадцати лет; в случае установления опеки — малолетние, т.е. дети, не достигшие четырнадцати лет, а в случае установления попечительства (п. 2 ст. 145 СК РФ) — несовершеннолетние в возрасте от четырнадцати до восемнадцати лет.

Объективная сторона может заключаться в нарушении условий усыновления, установления опеки, попечительства, передачи несовершеннолетнего в приемную семью, совершенные вопреки указаниям ст. ст. 127, 146, 153 СК РФ, согласно которым усыновителями, опекунами, попечителями, приемными родителями не могут быть, например, лица, лишенные по суду родительских прав или ограниченные судом в родительских правах, а также лица, которые по состоянию здоровья не могут осуществлять обязанности по воспитанию ребенка.

Ответственность за незаконные действия по усыновлению (удочерению) ребенка, передаче его под опеку (попечительство) или в приемную семью при отсутствии корыстных побуждений и признака неоднократности предусмотрена ст. 5.37 КоАП РФ.

Под неоднократностью понимается совершение действий, одинаковых в юридическом смысле, два и более раза. Фактически неоднократность могут составить и нетождественные акты поведения, например незаконные действия по усыновлению и последующие незаконные действия по передаче под опеку или на воспитание в приемную семью. Также неоднократностью будет признаваться одновременное оформление документов в отношении двух или более детей.

Состав преступления формальный. Преступление признается оконченным с момента выполнения действий, указанных в диспозиции статьи.

С субъективной стороны указанные деяния характеризуются прямым умыслом. Виновный осознает, что противозаконно совершает действия по усыновлению (удочерению) или передаче под опеку (попечительство) либо в приемные семьи, и желает совершить эти действия. Обязательным признаком субъективной стороны являются корыстные побуждения, т.е. стремление получить материальную выгоду от незаконного усыновления (удочерения), установления опеки и попечительства. Типичным примером этого, как показывает практика, может служить стремление пользоваться жилой площадью или имуществом усыновленного (удочеренной) или подопечного.

Признаки специального субъекта не указаны в диспозиции ст. 154 УК РФ. Поэтому можно сказать, что субъект рассматриваемого преступления общий. Но фактически преступление может быть совершено судьями, вынесшими решение об усыновлении ребенка, государственными служащими, осуществляющими регистрацию усыновления, служащими органов опеки и попечительства, осуществляющими передачу детей под опеку, попечительство, в приемные семьи, а также иными лицами, осуществившими рассматриваемые действия по фальшивым документам.

Дела об усыновлении (удочерении) ребенка подсудны судам общей юрисдикции (ст. 269 ГПК РФ), и если субъектом преступления является судья и он умышленно выносит заведомо неправосудное решение об усыновлении, то ответственность наступает и по ст. 305 УК РФ.

Указанные действия могут быть связаны с фальсификацией документов, на основании которых совершается усыновление, учреждаются опека или попечительство. В подобных случаях ответственность наступает по совокупности двух преступлений: ст. 154 и соответствующей части ст. 327 УК РФ.

Если незаконное усыновление сопряжено с внесением должностным лицом, а также государственным служащим или служащим органа местного самоуправления, не являющимся должностным лицом, в официальные документы заведомо ложных сведений, а равно внесением в указанные документы исправлений, искажающих их действительное содержание, и если эти деяния совершены из корыстной или иной личной заинтересованности, то ответственность наступает также и по ст. 292 УК РФ.

Если сфальсифицированные документы послужили доказательствами по гражданскому делу, то ответственность также наступает и по ч. 1 ст. 303 УК РФ.

Случаи незаконного усыновления, являющиеся скрытой формой торговли несовершеннолетними, должны квалифицироваться по совокупности ст. ст. 127.1 и 154 УК РФ.

Также такого рода преступления нередко бывают связаны со взяточничеством и злоупотреблением должностными полномочиями, что также требует дополнительной квалификации.

Мего-Інфо — Юридичний портал №1

1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, —

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Потерпілою особою від цього злочину може бути як жінка, так і чоловік, що перебувають у матеріальній або службовій залежності від винної особи. Потерпілими можуть бути і неповнолітні особи. Якщо примушування призвело до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, дії винної особи повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів (статті 154 і 155 КК).

Склад злочину, передбаченого ст. 154 КК, може мати місце лише за умови доведе­ності, що на потерпілу особу жіночої чи чоловічої статі здійснювався вплив із викорис­танням її матеріальної або службової залежності від винної особи з метою примусити її вступити у статевий зв’язок природним або неприродним способом всупереч її волі.

1. Матеріальна залежність потерпілої особи має місце тоді, коли вона перебуває на повному або частковому утриманні винної особи, проживає на її житловій площі, а також тоді, коли винна особа своїми діями чи бездіяльністю спроможна викликати істотне погіршення матеріального становища потерпілої особи (див. п. 15 абз. 2 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008р. № 5).
2. Службова залежність має місце, коли жінка або чоловік обіймає посаду, згідно з якою вона підлегла особі, яка застосовує примушування, або підпадає під контрольні дії такої особи (наприклад, дії ревізора), або інтереси потерпілої особи залежать від службового становища, яке займає винна особа (наприклад, комендант гуртожитку).
3. З об’єктивної сторони зазначений злочин є примушуванням жінки чи чоловіка до вступу у статевий зв’язок природним або неприродним способом. Таким зв’язком можуть бути: природний статевий акт, акт мужолозтва або лесбійства, на який відпо­відно до умислу винної особи має погодитися потерпіла особа внаслідок її примушу­вання (див. п. 15 абз. 1 зазначеної Постанови).
4. Примушування — це протиправний вплив на жінку чи чоловіка з тим, щоб при­мусити її (його) всупереч власній волі вступити у природний або неприродний стате­вий зв’язок. Примушування за своїми об’єктивними якостями загрожує потерпілій особі серйозними втратами або неприємностями. Вплив на волю потерпілої особи являє собою погрозу здійснення або фактичне здійснення дій, які ставлять її в гірше матеріальне чи службове становище або іншим чином суттєво погіршуються інтереси такої особи (наприклад, позбавлення матеріальної допомоги або надбавок за працю, можливості користуватися житловою площею, погроза звільненням, переведенням на нижчеоплачувану роботу).

Сама лише пропозиція особі, яка залежна по роботі, до вступу у статевий зв’язок, за відсутності примушування, виключає застосування ст. 154 КК. Не можна розгля­дати як примушування обіцянку іншій особі покращити її матеріальне або службове становище, якщо жінка або чоловік дадуть згоду на вступ у статевий зв’язок. Такі дії, спрямовані на спокусу, складу злочину, передбаченого ст. 154 КК, не містять.

1. Може мати місце примушування як до одноразового зв’язку, так і до неоднора­зових статевих зносин або до співжиття. Примушування може бути спрямованим на те, щоб схилити іншу особу до статевого зв’язку як з тим, хто примушує, так і з іншою особою, на користь якої діє винна особа.
2. Злочин вважається закінченим з моменту примушування чоловіка або жінки до вступу у статевий зв’язок природним або неприродним способом. Для відповідаль­ності за ст. 154 КК саме здійснення статевого зв’язку із потерпілою особою не ви­магається. Такі дії знаходяться за межами ознак складу злочину.
3. Суб’єктивна сторона. Вина — прямий умисел. Крім того, особа, здійснюючи примушування залежної від неї потерпілої особи, має спеціальну мету — вступити з нею або з іншою особою у статевий зв’язок.
4. Суб’єкт злочину спеціальний — це особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 16 років і щодо якої потерпіла особа є матеріально або службово залежною.
5. Обтяжуючими обставинами, зазначеними в ч. 2 ст. 154 КК, є примушування до вступу у статевий зв’ язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголо­шення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.
6. Погроза знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпі­лого) чи її (його) близьких родичів. Погроза має бути адресована потерпілій особі та сприйматися нею як реальна. Погроза може бути одноразовою чи багаторазовою, такою, що переростає в постійне домагання. Погроза може бути доведена до відома потерпілої особи безпосередньо або передана їй через інших осіб. За змістом може стосуватися інтересів самої потерпілої (потерпілого) або її (його) близьких родичів.
7. Про поняття близьких родичів див. п. 40 коментаря до ст. 115 КК.
8. Знищення майна — це доведення майна, яке належить потерпілій особі або її близьким родичам, до повної непридатності щодо використання його за призначенням. Пошкодження майна — це приведення майна у часткову непридатність (докладніше про знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194 КК).
9. Погроза вилучення майна означає погрозу протиправним шляхом із застосу­ванням насильства або без такого позбавити власника його майна на певний час або назавжди.
10. Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу (потерпілого) чи її (його) близьких родичів. Така погроза передбачає доведення таких відомостей будь-яким способом до свідомості тих, кому вони невідомі і чиє ознайомлення з ними є небажаним для потерпілої особи. Ця ознака має бути застосована при кваліфікації дій винної особи за ч. 2 ст. 154 КК незалежно від того, чи будуть відомості доведені до відома широкого загалу або ж до відома хоча б однієї чи декількох осіб. Під відомостями, що ганьблять потерпілу особу чи її близьких родичів, вважаються відомості, які, як на думку зазна­чених осіб, так і об’єктивно, здатні принизити честь та гідність особи. При цьому не має значення, відповідають ці відомості дійсності чи є вигаданими.

‹ Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом вгору Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості ›

Судебная практика по статье 154 УК РФ

Апелляционное определение Судебной коллегии по делам военнослужащих Верховного Суда Российской Федерации от 23.12.2019 N 222-АПУ19-5
Исследованные в суде показания самого Давранова, свидетелей Х., Т., К. А., специалиста Д. и иные положенные в основу приговора доказательства, в том числе копии процессуальных документов, вынесенных следователем Следственного управления при УВД … области Республики Узбекистан о возбуждении в отношении граждан М. и И. уголовных дел по п. «б» ч. 2 ст. 223 УК Республики Узбекистан (незаконный выезд за границу, совершенный группой лиц по предварительному сговору), ч. 1 ст. 244- УК Республики Узбекистан (создание, руководство, участие в религиозных экстремистских, сепаратистских, фундаменталистских или иных запрещенных организациях), ч. 12 ст. 154 УК Республики Узбекистан (наемничество), а в отношении М., кроме того, по п. «г» ч. 3 ст. 244- УК Республики Узбекистан (изготовление, хранение, распространение или демонстрация материалов, содержащих угрозу общественной безопасности и общественному порядку, совершенное с использованием всемирной информационной сети «Интернет»), подтверждают осведомленность Давранова о причастности М. и И. к деятельности террористической организации.

Коментар до статті 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок

1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службове залежні, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строп, до шести місяців.

2. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, —

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Основний безпосередні» об’єкт злочину — статева свобода особи. Його додатковим факультативним об’єктом можуть бути право власності, честь і гідність особи.

2. Потерпілим від цього злочину є особа жіночої або чоловічої статі. У разі, коли до вступу в статевий зв’язок примушувалась особа, яка не досягла статевої зрілості, дії винного, крім ст. 154, кваліфікуються за ст. ст. 14 і 155 як готування до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості.

Матеріальна залежність передусім означає, що матеріальна допомога з боку суб’єкта злочину виступає єдиним, основним або істотним джерелом існування потерпілої особи, і позбавлення такої допомоги здатне поставити жінку або чоловіка у скрутне становище. Матеріальна залежність має місце, зокрема, тоді, коли жінка або чоловік перебувають на повному або частковому утриманні винного, проживають на його житловій площі, а також коли дії винного спроможні іншим чином викликати істотне погіршення матеріального становища потерпілої особи (йдеться, наприклад, про відносини цивільного боргу, відносини між спадкодавцем і спадкоємцем).

Службова залежність означає, що: а) потерпіла особа є підлеглою винного по роботі; б) потерпіла особа підлягає службовому контролю з боку винного (скажімо, ревізор і комірник); в) реалізація істотних інтересів потерпілої особи залежить від поведінки винного по службі (наприклад, науковий керівник і аспірант).

Одержання службовою особою за виконання чи невиконання Дій по службі такої послуги немайнового характеру, як вступ у статевий зв’язок, за наявності до цього підстав може розцінюватись як зловживання службовим становищем, вчинене в інших особистих інтересах, і кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 364.

Не утворює розглядуваного складу злочину примушування до вступу в статевий зв’язок, яке здійснюється шляхом використання матеріальної або службової залежності не жінки або чоловіка, з якими снуються сексуальні контакти, а їх близьких родичів або інших осіб.

3. З об’єктивної сторони злочин виражається у примушуванні соби жіночої або чоловічої статі до вступу у статевий зв’язок.

Статевий зв’язок природним або неприродним способом (про їх поняття див. коментар до ст. 153) охоплює як одноразові, так і неДворазові статеві контакти незалежно від їх гетероабо гомосек-

суальної спрямованості. Якщо потерпіла особа добровільно погоджується на одні форми сексуальних контактів, але заперечує проти інших, її примушування до них за наявності до цього підстав утворює об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 154.

Як протиправний психічний вплив примушування за своїм змістом включає відкриту або завуальовану погрозу настання для потерпілої особи небажаних для неї наслідків матеріального, службового або особистого характеру (позбавити утримання або можливості проживати на житловій площі, звільнити з роботи, зменшити зарплату тощо). Дана погроза відрізняється за своїм змістом і характером від погрози при зґвалтуванні та насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом тим, що у разі вчинення злочину, передбаченого ст. 154, життя і здоров’я потерпілої особи або її близьких родичів не ставиться у небезпеку, а сама погроза загалом спрямовується у майбутнє. Воля потерпілої особи не придушується і повністю не ігнорується, хоч на неї і чиниться протиправний тиск.

Відповідальність за ч. 1 ст. 154 настає лише за умови, що вплив на потерпілу особу здійснювався з використанням її матеріальної або службової залежності від винного, яка відіграє роль своєрідного засобу досягнення бажаного злочинного результату. Пропозиції вступити в статевий зв’язок, настійливі прохання, поєднані з обіцянками створити кращі матеріальні чи службові умови (наприклад, призначити на більш високооплачувану посаду), наданням подарунків і пільг, домагання, які не поєднуються з погрозами використати залежність і тим самим завдати істотних неприємностей і втрат, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 154.

Діяння, передбачене ст. 154, сконструйоване законодавцем як злочин з усіченим складом, який визнається закінченим з моменту здійснення на волю потерпілої особи психічного тиску у формах, висвітлених вище. Та обставина, що жінка або чоловік погодились вступити у статевий зв’язок або, навпаки, відхилили домагання, не впливає на кваліфікацію вчиненого, однак може бути врахована при призначенні покарання.

4. Суб’єктом злочину є особа жіночої або чоловічої статі, якій виповнилось 16 років. Суб’єкт злочину є спеціальним: це особа, від якої жінка або чоловік матеріально чи службове залежні.

Дії особи, яка, маючи намір вступити з потерпілою особою у статевий зв’язок, підбурює іншу особу вчинити примушування жінки або чоловіка до вступу у такий зв’язок, слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 27 і ст. 154.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікованими видами цього злочину є примушування до вступу у статевий зв’язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.

Про поняття близьких родичів див. коментар до ст. 115. Під погрозою знищити (пошкодити) майно у ч. 2 ст. 154 слід розуміти погрозу довести майно, яке належить потерпілій особі або Й близьким родичам на праві приватної власності, до повної (часткової) непридатності цього майна за його цільовим призначенням.

Погроза вилучити майно — це погроза протиправним шляхом (наприклад, шляхом крадіжки, грабежу або розбою) позбавити власника належного йому майна.

Не має значення те. чи мала винна особа насправді намір і можливість реалізувати висловлену погрозу. Важливо лише, щоб залякування було сприйнято потерпілою особою як таке, що може бути реально здійснене.

Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу особу або її близьких родичів, — це залякування повідомити у будь-який спосіб певним особам або невизначеному колу осіб справжні або вигадані дані про потерпілу особу або ЇЇ близьких родичів, Їхні дії або дії, вчинені щодо них, які потерпіла особа бажає зберегти у таємниці і розголошення яких, на її думку, здатне скомпрометувати або принизити честь і гідність людини (дані про інтимні сторони життя, венеричні захворювання, аморальні вчинки, злочинну діяльність тощо).

Статья 154. Структура платы за жилое помещение и коммунальные услуги

Статья 154. Структура платы за жилое помещение и коммунальные услуги

[Жилищный кодекс] [Раздел VII]
. Плата за жилое помещение и коммунальные услуги для нанимателя жилого помещения, занимаемого по договору социального найма или договору найма жилого помещения государственного или муниципального жилищного фонда, включает в себя:

• 1) плату за пользование жилым помещением (плата за наем);
• 2) плату за содержание жилого помещения, включающую в себя плату за услуги, работы по управлению многоквартирным домом, за содержание и текущий ремонт общего имущества в многоквартирном доме, а также за холодную воду, горячую воду, электрическую энергию, потребляемые при использовании и содержании общего имущества в многоквартирном доме, за отведение сточных вод в целях содержания общего имущества в многоквартирном доме (далее также — коммунальные ресурсы, потребляемые при использовании и содержании общего имущества в многоквартирном доме). Капитальный ремонт общего имущества в многоквартирном доме проводится за счёт собственника жилищного фонда;
• 3) плату за коммунальные услуги.

1.1. Плата за жилое помещение и коммунальные услуги для нанимателя жилого помещения по договору найма жилого помещения жилищного фонда социального использования включает в себя:

• 1) плату за наем жилого помещения, устанавливаемую в соответствии со статьёй 156.1 настоящего Кодекса;
• 2) плату за коммунальные услуги.

. Плата за жилое помещение и коммунальные услуги для собственника помещения в многоквартирном доме включает в себя:

• 1) плату за содержание жилого помещения, включающую в себя плату за услуги, работы по управлению многоквартирным домом, за содержание и текущий ремонт общего имущества в многоквартирном доме, за коммунальные ресурсы, потребляемые при использовании и содержании общего имущества в многоквартирном доме;
• 2) взнос на капитальный ремонт;
• 3) плату за коммунальные услуги.

. Собственники жилых домов несут расходы на их содержание и ремонт, а также оплачивают коммунальные услуги в соответствии с договорами, заключенными, в том числе в электронной форме с использованием системы, с лицами, осуществляющими соответствующие виды деятельности.

. Плата за коммунальные услуги включает в себя плату за холодную воду, горячую воду, электрическую энергию, тепловую энергию, газ, бытовой газ в баллонах, твердое топливо при наличии печного отопления, плату за отведение сточных вод, обращение с твердыми коммунальными отходами.

. В случае непосредственного управления многоквартирным домом собственниками помещений в многоквартирном доме, в случаях, если собственниками помещений в многоквартирном доме не выбран способ управления таким домом или выбранный способ управления не реализован, плата за коммунальные услуги включает в себя плату за холодную воду, горячую воду, электрическую энергию, тепловую энергию, газ, бытовой газ в баллонах, твердое топливо при наличии печного отопления, плату за отведение сточных вод, обращение с твердыми коммунальными отходами, в том числе плату за коммунальные ресурсы, потребляемые при использовании и содержании общего имущества в многоквартирном доме.